Журнал "ПРО"

Статті - Журнал "ПРО"

На прохання читачів журналу «ПРО» запроваджуємо цикл публікацій, пов’язаних з договорами в сфері інтелектуальної власності, зокрема, ліцензійних договорів пов’язаних з наданням дозволу на використання об’єктів інтелектуальної власності (наприклад, тиражування компакт-дисків рекординговими компаніями, використання музичних творів телерадіокомпаніями тощо), договорів про передачу майнових прав на об’єкт інтелектуальної власності, договорів, пов’язаних з виконанням трудових обов’язків або створення об’єкту інтелектуальної власності за договором замовлення.

На прохання читачів журналу «ПРО» запроваджуємо цикл публікацій, пов’язаних з договорами в сфері інтелектуальної власності, зокрема, ліцензійних договорів пов’язаних з наданням дозволу на використання об’єктів інтелектуальної власності (наприклад, тиражування компакт-дисків рекординговими компаніями, використання музичних творів телерадіокомпаніями тощо), договорів про передачу майнових прав на об’єкт інтелектуальної власності, договорів, пов’язаних з виконанням трудових обов’язків або створення об’єкту інтелектуальної власності за договором замовлення.

Відповідно до Цивільного кодексу України розпорядження майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів:

1) ліцензія на використання об’єкта інтелектуальної власності
2) ліцензійний договір;
3) договір про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності;
4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;
5) інший договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.
З моменту створення об’єкта інтелектуальної власності у його творця виникають особисті немайнові права (право на ім’я, право вимагати збереження цілісності твору тощо) та майнові права (право на використання, право дозволяти і право запобігати використанню свого об’єкта).

Відповідно, будь-яка особа, яка бажає правомірно використовувати «чужий» об’єкт права інтелектуальної власності, має це узгодити з його власником та укласти договір в письмовій формі.
Найбільш поширеним договором щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності є ліцензійний договір. Тому, начнемо цикл наших публікацій саме з ліцензійного договору.

За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін.
З

аконодавство України виокремило обов’язкові норми, що мають міститися в ліцензійному договорі. До них належать:

- вид ліцензії (виключна, невиключна або одинична ліцензія);
- сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності;
- територія, на яку надаються права на використання об'єкта права інтелектуальної власності;
- строк використання об'єкта права інтелектуальної власності;
- розмір, порядок і строки виплати винагороди за використання об'єкта права інтелектуальної власності.

В ліцензійний договір також можуть бути включені інші умови, які сторони вважають за доцільне включити, та такі, що не суперечать діючому законодавству.
Види ліцензійних договорів.

Ліцензійні договори поділяються на три групи:
- невиключна ліцензія;
- виключна ліцензія;
- одинична ліцензія

Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері. Тобто, осіб, які отримали дозвіл від власника майнових прав на використання об’єкта права інтелектуальної власності може бути декілька. При чому, у кожного з цих осіб можуть бути однакові права на використання цього об’єкту. Одним з найпоширеніших випадків є показ кінотеатрами аудіовізуальних творів.

Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері. Тобто, об’єкт інтелектуальної власності має право використовувати лише одна особа, якій надано таке право. Одним з найпоширеніших способів використання даного виду ліцензії є трансляції телерадіокомпаніями спортивних подій, фільмів на ексклюзивній основі.

Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об'єкта у зазначеній сфері. Даний вид ліцензії є дуже рідкісним, тому розглядати його в даній публікації немає необхідності.
Якщо договором не буде визначено вид ліцензії, то вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія.

У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності.

Майновим правом авторів, виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм є:
- виключне право самостійно використовувати власний об’єкт права (відповідно твір, виконання, фонограму, відеограму);
- виключне право дозволяти використання власного об’єкту права, у т.ч. на умовах виплати належної винагороди за це використання;
- право забороняти використання власного об’єкта права.
Чинним законодавством встановлено способи використання твору (ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», ст.441 Цивільного кодексу), виконання (ст. 39 Закону України «Про авторське право і суміжні права», ст.453 ЦК), фонограми і відеограми (ст. 40 Закону України «Про авторське право і суміжні права»), ст. 454 ЦК).

Зокрема, до майнових прав автора на твори відносяться:
1) відтворення творів;
2) публічне виконання і публічне сповіщення творів;
3) публічну демонстрацію і публічний показ;
4) будь-яке   повторне   оприлюднення   творів,   якщо   воно здійснюється  іншою  організацією,  ніж  та,  що  здійснила  перше оприлюднення;
5) переклади творів;
6) переробки,  адаптації,  аранжування та інші подібні  зміни творів;
7) включення   творів   як  складових  частин  до  збірників, антологій, енциклопедій тощо;
8) розповсюдження творів шляхом першого  продажу,  відчуження іншим  способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;
9) подання своїх творів до загального  відома  публіки  таким чином,  що  її  представники  можуть  здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором (так званий, Інтернет);
10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого   продажу;
11) імпорт примірників творів.

Варто зазначити, що у випадку використання творів, цей перелік не є вичерпним.

Права на використання об'єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату.

Варто зазначити, що предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними. Тобто, не можна передати права на нестворений твір, що, на жаль, на практиці зустрічається досить-таки часто.

Територія, на яку надаються права на використання об'єкта права інтелектуальної власності.
У разі відсутності в ліцензійному договорі умови про територію, на яку поширюються надані права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, дія ліцензії поширюється на територію України.
Строк ліцензійного договору.

Ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності.

Ліцензіар може відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення ліцензіатом встановленого договором терміну початку використання об'єкта права інтелектуальної власності. Ліцензіар або ліцензіат можуть відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення другою стороною інших умов договору.

У разі відсутності у ліцензійному договорі умови про строк договору він вважається укладеним на строк, що залишився до спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності, але не більше ніж на п'ять років. Якщо за шість місяців до спливу зазначеного п'ятирічного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на невизначений час. У цьому випадку кожна із сторін може в будь-який час відмовитися від договору, письмово повідомивши про це другу сторону за шість місяців до розірвання договору, якщо більший строк для повідомлення не встановлений за домовленістю сторін.

Розмір, порядок і строки виплати винагороди за використання об'єкта права інтелектуальної власності.

Якщо в ліцензійному договорі про видання або інше відтворення твору винагорода визначається у вигляді фіксованої грошової суми, то в договорі має бути встановлений максимальний тираж твору.
Законодавством України встановлено мінімальні ставки відрахувань суб’єктам авторського права і суміжних прав, зокрема, це визначено постановами Кабінету Міністрів України №№71, 72 від 18.01.2003р.

Загалом, на практиці виникає достатньо спірних питань щодо застосування тих чи інших норм законодавства. Не останню роль відіграє правильно складений договір між творцем та особою, що використовує об’єкт інелектуальної власності. Якщо спірні питання дійдуть на розгляд до суду, то рішення суду завжди, в деякому розумінні, «лотерея». Проте в лотерею не можна виграти без лотерейного квитка. В даному випадку правильно складений договір і буде являтися необхідною умовою.

Автор: Ростислав Карий